Опис
Перед Вами 28 номер часопису «Психоаналіз», присвячений взаємовідносинам Психоаналізу і Закону.
На перший погляд здається, що ці дві царини належать до різних світів. Закон оперує категоріями зовнішнього порядку, чітких норм, кодексів та системи заборон. Психоаналіз, натомість, занурюється у внутрішній світ людини, досліджує позасвідомі потяги, суб’єктивну істину та природу людського бажання. Проте їхня точка перетину – це суб’єкт та його спроба жити в культурі (цивілізації).
Зиґмунд Фрейд свого часу показав, що людська цивілізація та психіка народжуються разом із Законом – через первинну заборону (табу). Закон структурує психіку, але водночас створює передумови для внутрішнього конфлікту. Закон прагне уніфікації та кодифікації, тоді як психоаналітичний шлях – це пошук та знаходження унікальної, непідвладної загальним правилам істини суб’єкта.
Цей випуск складається з матеріалів ювілейної X Міжнародної психоаналітичної літньої школи «Психоаналіз і закон: між молотом і ковадлом», яка відбулася 5-7 вересня 2025 року одночасно у Києві в Міжнародному інституті глибинної психології та у Ніцці в Університеті Кот-дАзюр (ііпіуєгзіїє Соїе сІАгиг) в онлайн та офлайн форматах. У межахЛітньої школи взаємовідносини Психоаналізу і Закону були розглянуті з різних боків: яку межах державних приписів, такі законів, що діють всередині психоаналітичного поля. Українські колеги та психоаналітики з різних країн світу -Італії, Франції, Аргентини, Німеччини, Швеції, Литви, Великої Британії – представили свої роздуми на цю тему, розглянули психоаналітичні уявлення про закон, обговорили особливості психоаналітичної клініки в умовах сьогодення та окреслили можливі шляхи розвитку психоаналізу як у межах державного закону, так і поза ними.
За традицією номер відкриває наша постійна рубрика «Класика психоаналізу», яка представлена працями Зиґмунда Фрейда та Жака Лакана, які закладають методологічний фундамент для розуміння внутрішніх і зовнішніх меж професії. Есей Зиґмунда Фрейда « Про «дикий» психоаналіз» нагадує нам про жорсткі межі компетенції та внутрішні стандарти практики, що виступають суворим законом для самого аналітика. Натомість стаття Жака Лакана «Англійська психіатрія та війна» переводить фокус на взаємодію психічного апарату з екстремальними проявами зовнішнього, державного та соціополітичного Закону в часи історичних криз, що наразі є актуальним для України
Центральний блок номера, як я вже відмічала, сформовано за матеріалами X Міжнародної літньої психоаналітичної школи. Тут дискусія набуває міждисциплінарного характеру та розгортається у кількох вимірах:
• Інституціоналізація та міжнародний досвід регулювання психоаналітичної діяльності. Статті Світлани Уварової, Серджіо Бенвенуто, Маркуса Кьолєна та Євгенія Гергеля проблематизують сучасні спроби державної кодифікації та ліцензування професії психоаналітиків. Автори аналізують ризики втрати унікальної аналітичної етики під тиском бюрократичних систем, надають практичний та аналітичний огляд того, як психоаналітичні спільноти виживають у добу державного ліцензування. Цю
лінію продовжують Валерія Дегтярьова та Рамутіс Кліманскіс, які представляють компаративний аналіз правового регулювання та авторизації практики у Великій Британії та країнах Балтії, а також порушують питання особистої відповідальності аналітика, яку неможливо замінити жодним офіційним законом.
• Філософсько-теоретичні основи психоаналітичного дис-курсу. Петер Янссон, Фабіана Руссо та Жак Дрюлю досліджують Закон як первинну структуру, що впорядковує людське бажання, та аналізують неминучі інституційні та міфологічні конфлікти, які виникають на цьому тлі. Автори спираються на міфи, філософію та політику, щоб показати, де саме пролягає межа між правом та істиною. Юрій Васенькин пропонує погляд на правосуддя крізь призму позасвідомого та розглядає психоаналіз як простір свободи суб’єкта, де етика позасвідомого часто вступає в суперечність із сухими юридичними нормами. Питання відповідальності суб’єкта та внутрішніх правил самого психоаналітичного процесу розглядають Оксана Кульчинська та Максим Піскунов. Вони розкривають специфіку супервізії, технічні межі роботи аналітика та етичні нюанси взаємодії в кабінеті, де діють зовсім інші закони.
• Практика, клініка та техніка психоаналізу. Клінічний розділ зосереджений на практичному розборі симптомів, роботі з тілесністю та концептами задоволення та бажання у психоаналізі. Автори досліджують феномен психосоматики (показують, як тіло стає екраном для позасвідомих процесів), психоаналітичний погляд на материнство, а також зворотний бік медичних втручань (наприклад, ЕКЗ), де медичний протокол може перетворюватися на акт підкорення бажанню Іншого. Статті Олени Созановської, Ольги Грамотенко, Ірини Скляр, Христини Муренко, Ірини Чорної, Юлії Яркіної та Ярослави Скрипченко занурюють у те-оретико-практичні розрізнення ключових психоаналітичних понять. Зокрема, розбирається фундаментальна дихотомія між задоволенням та руйнівною насолодою, а також клінічні можливості сублімації як шляху від внутрішнього розпаду до зцілення.
Сподіваємося, матеріали цього номера – від фундаменталь
ної класики до живих дискусій Літньої школи – стануть для вас простором для інтелектуального пошуку та допоможуть по-новому поглянути на правила, за якими живе наше суспільство, в якому розвивається психічна реальність кожного. Адже там, де зовнішній закон намагається уніфікувати та обмежити, психоаналіз продовжує наполягати на унікальності людського бажання та суб’єктивній істині. І, можливо, саме сторінки цього номеру надихнуть вас на роздуми про те, як серед тиску сучасного світу, медичних протоколів та юридичних рамок зберегти головне -простір для етики аналітика та свободи суб’єкта.
Приємного читання та нових психоаналітичних відкриттів!
Світлана Уварова) головна редакторка видавництва ПВНЗ «МІГП»
